Ирина Дырдина: После того, как «закон Савченко» выполнил свою главную задачу, его отменили

«Закон Савченко» в свое время был принят под конкретного человека, но это было завуалировано лозунгами борьбы за лучшие права подозреваемых, находившихся в местах предварительного заключения. После того, как «закон Савченко» выполнил свою задачу, его отменили, – пишет директор фирмы Ирина Дырдина в своей колонке для «Українських новин».

Она отмечает, что действие «закона Савченко» породило несправедливость для осужденных. Например, один человек находится под стражей, не сотрудничает со следствием и делает все возможное и невозможное, чтобы дольше задержаться в местах предварительного заключения. А другой – сотрудничает, во время досудебного следствия имеет другую меру пресечения, не связанную с лишением свободы, но при вынесении приговора получает от суда несколько лет реального срока. В подобном случае на него «закон Савченко» не распространяется.

Ирина Дырдина выразила надежду, что Президент Украины этот закон подпишет, а народные депутаты начнут готовить законопроекты взвешенные и с долгосрочной перспективой их реализации.

Анализ законопроекта об использовании печатей юридическими лицами и физическими-лицами предпринимателями

23 марта 2017 года Верховная Рада Украины 226 голосами приняла законопроект «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно использования печатей юридическими лицами и физическими-лицами предпринимателями».

Адвокат юридической фирмы CTR Максим Дырдин проанализировал документ.

Читать далее

Анализ законопроекта № 5577 о спецконфискации

Верховная Рада не оставляет попыток принять закон о спецконфискации. Уже принятый государственный Бюджет на 2017 год предполагает 10,5 млрд грн. поступлений от взыскания активов, признанных коррупционными. Поэтому законопроект о спецконфискации так важен. 22 декабря был зарегистрирован очередной проект – № 5577 “О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно механизма взыскания необоснованных активов в пользу государства в порядке гражданского судопроизводства”. Директор фирмы CTR Ирина Дырдина проанализировала этот документ.

Читать далее

Все, что меньше миллиона, несущественно

В Верховной Раде рассматривается законопроект № 5221 от 04.10.2016 г, который определяет критерии монополии адвокатуры на представительство в судах. Предполагается, что монополия адвокатуры должна применяться в имущественных спорах, цена вопроса в которых превышает 1 миллион гривен. Юрист компании Максим Макушинский в своей статье на сайте Liga.net  анализирует законопроект, описывает его достоинства и недостатки.

КАК ПРАВИЛЬНО РАССЧИТАТЬ РАЗМЕР НЕУСТОЙКИ ПО АЛИМЕНТАМ

Есть несколько способов рассчета неустойки по алиментам. Какой из них использовать , чтобы суд максимально быстро и в полном объеме удовлетворил исковые требования, – пишет юрист компании Максим Макушинский в своей статье на сайте Liga.net.

Позитивні та негативні аспекти закону «Про судоустрій і статус суддів»

Юристи компанії «СИ.ТИ.АР.» проаналізували позитивні та негативні аспекти нового закону «Про судоустрій і статус суддів», який Верховна Рада України прийняла 2 червня у новій редакції.

Серед позитивних аспектів юристи відмічають чітке визначення ролі Верховного Суду, підвищення вимог до судів та покращення фінансового забезпечення.

Серед негативних аспектів – підвищення політичного впливу на судову гілку влади, новий набір судів та обов’язкову переатестацію, що можуть призвести до колапсу судової системи.

 

Позитивні та негативні аспекти закону «Про судоустрій і статус суддів»

Суспільство вже встигло більш-менш ознайомитися зі змістом основних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у новій редакції, але ми вирішили зупинитися на основних його перевагах та недоліках. При цьому варто пам’ятати, що положення законопроекту є імплементаційними по відношенню до законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), а тому є актуальними допоки вирішується питання стосовно конституційного законопроекту.

Позитивні риси закону:

  1. Призначення суддів одразу безстроково. Судді будуть призначатися «пожиттєво» (до 65 років) Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя. Звичайно це вплине на незалежність суддів, особливо у контексті «наелектризованого» 5-річного терміну перебування ними на посаді вперше.
  2. Створення суду, уповноваженого розглядати виключно спори з питань інтелектуальної власності. Загальновідомою є обставина дефіциту спеціалістів у сфері інтелектуальної власності на посаді судді. Запровадження суду, повність зосередженого на розгляді таких спорів є прогресивним кроком з огляду на інформатизацію суспільства.
  3. Підвищення вимог до суддів. Підвищення вимог щодо віку (до 30 років) та досвіду роботи (до 5 років) до кандидатів на посаду судді повинно однозначно підвищити якість правосуддя в нашій країні.
  4. Покращення фінансового забезпечення суддів. Підвищення розміру заробітної плати суддів дозволить забезпечити зниження корупціогенного фактору у роботі судді Для приладу, з 1 січня 2020 року пропонується встановити посадовий оклад судді місцевого суду – 30 мінімальних заробітних плат.
  5. Відрядження суддів. Закон містить важливу новелу, за якою суддя може бути за його згодою відряджений для здійснення правосуддя до іншого суду за виняткових обставин (наприклад, надмірна завантаженість суду). Такі новели, зокрема зможуть оптимізувати строк розгляд судових справ, який постійно порушується нашими судами.
  6. Роль Верховного Суду. Закон нарешті чітко визначає роль Верховного Суду в Україні. До останнього часу він мав досить специфічні повноваження, хоча за своєю правовою природою має перебувати в системі судоустрою на одній із ключових позицій.

Негативні риси закону:

  1. Недоторканість суддів. Закон є логічним продовженням запропонованих Президентом змін до Конституції України, зокрема в частині скасування недоторканності суддів. Так, суддів можна буде затримувати без згоди Верховної Ради України за підозрою у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину (в інших випадках за умови надання згоди Вищою ради правосуддя). Для прикладу, суддя може бути затриманий, якщо правоохоронні органи вирішать, що суддя прийняв завідомо неправосудне рішення (оскільки відповідно до Кримінального кодексу таке діяння є тяжким злочином). Таким чином, судді стануть фактично незахищеними від будь-якого впливу.
  2. Повноваження. Верховна Рада України фактично позбавляється можливості вирішувати долю суддів. В свою чергу, повноваження Президента України здебільшого не обмежуються. Для прикладу, саме Президент продовжує призначати суддів на посади (проте вже безстроково), вносити до парламенту законопроекти про ліквідацію або створення судів, приймати суддів до присяги, підписувати посвідчення судді тощо.
  3. Новий набір суддів. Повністю нове укомплектування Верховного Суду, ліквідація вищих спеціалізованих судів без встановлення гарантій забезпечення прав нині працюючих в цих судах суддів призведе до масового вивільнення висококваліфікованих спеціалістів з багаторічним досвідом роботи.
  4. Обов’язкова переатестація. Введення обов’язкової переатестації всіх суддів (у т.ч. за оціночними судженнями, такими як «доброчесність») із можливим подальшим звільненням суддів за не проходження таких випробувань або відмовою від такого проходження, становить загрозу колапсу та зупинку всієї судової системи України. Крім того, Венеціанська комісія раніше наголошувала, що така абсолютна переоцінка усіх суддів ставить під сумнів незалежність судової гілки влади і її потрібно провидити поетапно (Висновок Венеціанської комісії щодо пропозицій стосовно внесення змін до проекту Закону про внесення змін до Конституції щодо посилення незалежності суддів України від 10 грудня 2013 року № 747/2013).
  5. Монополія адвокатури. Зміни щодо абсолютної монополії адвокатури на представництво громадян в суді є одними із найбільш дискусійних. Оскільки вбачається, що примушування громадян для обрання захисником їх прав у суді виключно адвоката, порушує права громадян на судовий захист і вільний вибір судового захисника, що прямо передбачено статтями 55 та 59 Конституції України. Варто також зазначити, що без подальших змін до законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, громадян навряд чи виграють від таких змін, оскільки якість надання адвокатських послуг не зміниться. Окрім того, такі зміни є дискримінаційними по відношенню до представників правничої професії.
  6. Досвід роботи суддею. Можливість призначення особи, яка може не мати досвіду роботи суддею на посаду судді Верховного Суду, як суду якому Законом планується відведення ключової ролі у системи правосуддя може призвести до зниження якості правосуддя.
  7. Додаткові декларації. Встановлення до суддів вимоги подавати декларацію родинних зв’язків, в якій повинна бути відображена інформація, зокрема, про родичів судді несе в собі потенційну загрозу. Часто, судді не підтримують зв’язок з деякими своїми родичами (наприклад, свекрами, тестями або племінниками). В свою чергу, законопроектом, в свою чергу, за подання недостовірних в такій декларації відомостей передбачається звільнення судді з посади. Так, у разі якщо теща судді, наприклад, за останні 5 років три місяці була нотаріусом або займалася адвокатської практикою, а суддя про це не знав і не вказав в декларації – такий суддя підлягає звільненню. Таким чином, судді будуть нести відповідальність за діяння в яких відсутня їх вина чи умисел.
  8. Процесуальні кодекси. Внесення запропонованих законом змін без комплексного внесення змін до процесуальних кодексів може призвести до зупинення судової реформи в Україні на тривалий час і поставити під сумнів ефективність такої реформи загалом. Те ж зауваження стосується повноважень вищого антикорупційного суду, стосовно повноважень якого в Законі величезний пробіл.
  9. Оскарження. Оскарження рішень Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України виключно за формальними ознаками призводить до порушення права на судовий захист суддів та кандидатів на посаду судді. Для прикладу, відповідно до частини третьої статті 88 Закону, рішення ВККСУ може бути оскаржене у разі: (1) склад ВККСУ не мав повноважень проводити оцінювання; (2) рішення не було підписано будь-ким із складу ВККСУ, хто проводив оцінювання; (3) суддю не повідомили про проведення оцінювання; (4) рішення ВККСУ не містить посилань на закон. Тобто у разі, якщо кандидата або суддю недобросовісно оцінили, або у разі інших порушень – він буде позбавлений можливості такі рішення оскаржити.
  10. Звільнення суддів призначених вперше. Направлення суддів призначених вперше, строк повноважень яких спливає, на проведення добору суддів фактично на загальних підставах може призвести до недоукомплекотованості місцевих судів і паралізації судової гілки влади. На необхідності врахування їх досвіду, зокрема, наголошувала Венеціанська комісія у висновку від 26 жовтня 2015 року до законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя).
  11. Темп. Наостанок слід зазначити, що квапливість, з якою намагаються провести реформу (30 травня законопроект внесено до парламенту – 31 травня його включено до порядку денного – 2 червня його ухвалили), може зашкодити якості такої реформи. На це, зокрема, намагалася звернути увагу Президента та парламенту Українська Гельсінська спілка з прав людини у своїй відкритій заяві щодо судової реформи, розміщеної на їх веб-сайті.

 

 

Ирина Дырдина: «Люстрация как механизм узурпации власти»

Объективная правовая оценка европейских экспертов и пыл, с которым сторонники люстрации категорически не хотят отступать от избранной ими модели люстрации, не могут не натолкнуть на мысль, что процесс люстрации в нашей стране искусственно продвигается лицами, которые мечтают занять “освобожденные” люстрированными служащими государственные должности и создать собственный аппарат для узурпации государственной власти. С чем они, собственно, и обещали ранее бороться с помощью очистки власти, – пишет директор юридической фирмы CTR Ирина Дырдина в своей колонке на сайте gazeta.ua.

«Уже можно говорить о провале люстрации. За это время не произошло настоящей очистки власти, не уменьшилась коррупция, не изменилась судебная система, в Украине не воцарилось право, – отмечает Ирина Дырдина. – Спешка, в которой принимался Закон “Об очистке власти” (закон о люстрации) – под самое завершение каденции Верховной Рады VII созыва – породила законодательный акт крайне низкого правового уровня. Не успел он вступить в силу, как о его неконституционности заговорили не только в Украине, но и в самых высоких европейских институциях».

Юрист напоминает, что украинский закон был признан несоответствующим ряду европейских принципов и стандартов – таких, как: верховенство права, недопущения дискриминации, право на защиту и обращение в суд. Закон автоматически, без суда, признал виновными “в становлении режима” миллионы украинских граждан. Такой подход является прямым нарушением не только конституционного принципа презумпции невиновности и доказанности вины, но и большинства европейских стандартов, а также ряда других принципов права.

«Закон Савченко» звільняє тих, хто вчинив тяжкі злочини

Наприкінці 2015 року набув чинності так званий «закон Савченко». Відповідно до нього, один день перебування в СІЗО зараховується як два дні передування у місцях позбавлення волі. Автором цього законопроекту є не тільки Надія Савченко, а ще цілий ряд Народних депутатів, зокрема, Кожем’якін А.А., Ємець Л.О. та інші.
Головне науково-експертне управління Апарату ВР України надало негативний висновок та рекомендувало відхилити цей законопроект у першому читанні. Проте, Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності не прислухався до рекомендацій експертів, та рекомендував Верховній Раді України за результатами розгляду на пленарному засіданні законопроект прийняти за основу.
Законопроект було прийнято та підписано, він став законом. Відповідно до нього, для осіб, що відбувають покарання або перебувають у СІЗО, будуть перераховані терміни відбуття покарання. Закон розповсюджується на ВСІХ осіб, які вчинили злочини, навіть на осіб, що вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини (наприклад, вбивство, зґвалтування, грабіж, розбій тощо). По суті цей закон «кращий» ніж закони про амністію, оскільки амністію може бути застосовано не до всіх категорій осіб. Наприклад, стаття 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» містить дуже великий перелік категорій осіб, до яких амністія не застосовується.
І що виходить!? Виходить, що особи, які НІКОЛИ не підпадали під дію амністії, вийдуть на волю, або їм буде суттєво скорочено термін ув’язнення. Вважаю, що депутатам варто було би поступити іншим чином, а саме вести зміни до Кримінального процесуального кодексу України в частині встановлення строку судового розгляду кримінального провадження, де обвинувачений перебуває під вартою. Наприклад, такий строк міг бути до 1-1,5-2 років дивлячись від складності справи. Визначити пріоритетність таких справ перед іншими справами, де обвинувачені не перебувають під вартою на час досудового розслідування чи судового розгляду. Це дало б можливість судам оперативніше працювати по справах, де особа перебуває під вартою, призначати справи по цій категорії не один раз на місяць, а один раз на тиждень, організовувати свою роботи більш ретельно.
На жаль, якість подібних законопроектів залишає бажати кращого. Прикро спостерігати, коли Головне науково-експертне управління Апарату ВР України надає свої висновки до законопроектів та вказує на «сирість» та непослідовність, але комітети просто відмахуються від них. У підсумку виходить, що парламентарі приймають закони, які працюють на короткочасову перспективу, та не враховують, яким чином ці закони відгукнуться у майбутньому.

Заступник директора юридичної фірми CTR Group,
к.ю.н., доцент, Максим Дирдін