Соломенский суд оставил в силе постановление детектива НАБУ в отношении обыска у Александра Касянюка

Адвокат Максим Дырдин подал апелляцию на решение Соломенскогой районногой суда Киева, который не удовлетворил его жалобу. Максим Дырдин представляет интересы сопредседателя политисполкома ОППОЗИЦИОННОГО БЛОКА Александра Касянюка. Суд оставил в силе постановление детектива Национального антикоррупционного бюро Украины, закрывшее уголовное производство о незаконности обыска в квартире политика.

Как пояснил адвокат Максим Дырдин, обыск, который провело НАБУ в квартире Александра Касянюка 11 ноября 2016 года, прошел с нарушением п.1 ч.2 ст.235 УПК Украины, поскольку детективы ведомства не имели действующего определения следственного судьи о разрешении на обыск жилья. Адвокат рассказал, что срок действия такого определения не может превышать одного месяца со дня его принятия.

«Определение начало действовать с 11 октября 2016 года. В октябре насчитывается 31 день, таким образом, действие определения завершилась 10 ноября 2016 года в 23 час. 59 мин. Но детективы НАБУ проводили обыск 11 ноября 2016 года с 07 час. 40 мин. до 12 час. 00 мин. На 11 ноября 2016 приходится 32-й день со дня вынесения определения, то есть в октябре 2016 г. было 32 дня, а не 31, согласно календарю. Соломенский райсуд Киева считает, что так и есть, октябрь имеет 32 дня, поскольку оставил мою жалобу без удовлетворения», – пояснил Максим Дырдин.

Он добавил, что суд пренебрёг сутью самой жалобы: «Основания, которые я привел, были просто проигнорированы, судья не привела никаких правовых причин для их отклонения».

Максим Дырдин уже подал апелляцию.

Позитивні та негативні аспекти закону «Про судоустрій і статус суддів»

Юристи компанії «СИ.ТИ.АР.» проаналізували позитивні та негативні аспекти нового закону «Про судоустрій і статус суддів», який Верховна Рада України прийняла 2 червня у новій редакції.

Серед позитивних аспектів юристи відмічають чітке визначення ролі Верховного Суду, підвищення вимог до судів та покращення фінансового забезпечення.

Серед негативних аспектів – підвищення політичного впливу на судову гілку влади, новий набір судів та обов’язкову переатестацію, що можуть призвести до колапсу судової системи.

 

Позитивні та негативні аспекти закону «Про судоустрій і статус суддів»

Суспільство вже встигло більш-менш ознайомитися зі змістом основних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у новій редакції, але ми вирішили зупинитися на основних його перевагах та недоліках. При цьому варто пам’ятати, що положення законопроекту є імплементаційними по відношенню до законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), а тому є актуальними допоки вирішується питання стосовно конституційного законопроекту.

Позитивні риси закону:

  1. Призначення суддів одразу безстроково. Судді будуть призначатися «пожиттєво» (до 65 років) Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя. Звичайно це вплине на незалежність суддів, особливо у контексті «наелектризованого» 5-річного терміну перебування ними на посаді вперше.
  2. Створення суду, уповноваженого розглядати виключно спори з питань інтелектуальної власності. Загальновідомою є обставина дефіциту спеціалістів у сфері інтелектуальної власності на посаді судді. Запровадження суду, повність зосередженого на розгляді таких спорів є прогресивним кроком з огляду на інформатизацію суспільства.
  3. Підвищення вимог до суддів. Підвищення вимог щодо віку (до 30 років) та досвіду роботи (до 5 років) до кандидатів на посаду судді повинно однозначно підвищити якість правосуддя в нашій країні.
  4. Покращення фінансового забезпечення суддів. Підвищення розміру заробітної плати суддів дозволить забезпечити зниження корупціогенного фактору у роботі судді Для приладу, з 1 січня 2020 року пропонується встановити посадовий оклад судді місцевого суду – 30 мінімальних заробітних плат.
  5. Відрядження суддів. Закон містить важливу новелу, за якою суддя може бути за його згодою відряджений для здійснення правосуддя до іншого суду за виняткових обставин (наприклад, надмірна завантаженість суду). Такі новели, зокрема зможуть оптимізувати строк розгляд судових справ, який постійно порушується нашими судами.
  6. Роль Верховного Суду. Закон нарешті чітко визначає роль Верховного Суду в Україні. До останнього часу він мав досить специфічні повноваження, хоча за своєю правовою природою має перебувати в системі судоустрою на одній із ключових позицій.

Негативні риси закону:

  1. Недоторканість суддів. Закон є логічним продовженням запропонованих Президентом змін до Конституції України, зокрема в частині скасування недоторканності суддів. Так, суддів можна буде затримувати без згоди Верховної Ради України за підозрою у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину (в інших випадках за умови надання згоди Вищою ради правосуддя). Для прикладу, суддя може бути затриманий, якщо правоохоронні органи вирішать, що суддя прийняв завідомо неправосудне рішення (оскільки відповідно до Кримінального кодексу таке діяння є тяжким злочином). Таким чином, судді стануть фактично незахищеними від будь-якого впливу.
  2. Повноваження. Верховна Рада України фактично позбавляється можливості вирішувати долю суддів. В свою чергу, повноваження Президента України здебільшого не обмежуються. Для прикладу, саме Президент продовжує призначати суддів на посади (проте вже безстроково), вносити до парламенту законопроекти про ліквідацію або створення судів, приймати суддів до присяги, підписувати посвідчення судді тощо.
  3. Новий набір суддів. Повністю нове укомплектування Верховного Суду, ліквідація вищих спеціалізованих судів без встановлення гарантій забезпечення прав нині працюючих в цих судах суддів призведе до масового вивільнення висококваліфікованих спеціалістів з багаторічним досвідом роботи.
  4. Обов’язкова переатестація. Введення обов’язкової переатестації всіх суддів (у т.ч. за оціночними судженнями, такими як «доброчесність») із можливим подальшим звільненням суддів за не проходження таких випробувань або відмовою від такого проходження, становить загрозу колапсу та зупинку всієї судової системи України. Крім того, Венеціанська комісія раніше наголошувала, що така абсолютна переоцінка усіх суддів ставить під сумнів незалежність судової гілки влади і її потрібно провидити поетапно (Висновок Венеціанської комісії щодо пропозицій стосовно внесення змін до проекту Закону про внесення змін до Конституції щодо посилення незалежності суддів України від 10 грудня 2013 року № 747/2013).
  5. Монополія адвокатури. Зміни щодо абсолютної монополії адвокатури на представництво громадян в суді є одними із найбільш дискусійних. Оскільки вбачається, що примушування громадян для обрання захисником їх прав у суді виключно адвоката, порушує права громадян на судовий захист і вільний вибір судового захисника, що прямо передбачено статтями 55 та 59 Конституції України. Варто також зазначити, що без подальших змін до законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, громадян навряд чи виграють від таких змін, оскільки якість надання адвокатських послуг не зміниться. Окрім того, такі зміни є дискримінаційними по відношенню до представників правничої професії.
  6. Досвід роботи суддею. Можливість призначення особи, яка може не мати досвіду роботи суддею на посаду судді Верховного Суду, як суду якому Законом планується відведення ключової ролі у системи правосуддя може призвести до зниження якості правосуддя.
  7. Додаткові декларації. Встановлення до суддів вимоги подавати декларацію родинних зв’язків, в якій повинна бути відображена інформація, зокрема, про родичів судді несе в собі потенційну загрозу. Часто, судді не підтримують зв’язок з деякими своїми родичами (наприклад, свекрами, тестями або племінниками). В свою чергу, законопроектом, в свою чергу, за подання недостовірних в такій декларації відомостей передбачається звільнення судді з посади. Так, у разі якщо теща судді, наприклад, за останні 5 років три місяці була нотаріусом або займалася адвокатської практикою, а суддя про це не знав і не вказав в декларації – такий суддя підлягає звільненню. Таким чином, судді будуть нести відповідальність за діяння в яких відсутня їх вина чи умисел.
  8. Процесуальні кодекси. Внесення запропонованих законом змін без комплексного внесення змін до процесуальних кодексів може призвести до зупинення судової реформи в Україні на тривалий час і поставити під сумнів ефективність такої реформи загалом. Те ж зауваження стосується повноважень вищого антикорупційного суду, стосовно повноважень якого в Законі величезний пробіл.
  9. Оскарження. Оскарження рішень Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України виключно за формальними ознаками призводить до порушення права на судовий захист суддів та кандидатів на посаду судді. Для прикладу, відповідно до частини третьої статті 88 Закону, рішення ВККСУ може бути оскаржене у разі: (1) склад ВККСУ не мав повноважень проводити оцінювання; (2) рішення не було підписано будь-ким із складу ВККСУ, хто проводив оцінювання; (3) суддю не повідомили про проведення оцінювання; (4) рішення ВККСУ не містить посилань на закон. Тобто у разі, якщо кандидата або суддю недобросовісно оцінили, або у разі інших порушень – він буде позбавлений можливості такі рішення оскаржити.
  10. Звільнення суддів призначених вперше. Направлення суддів призначених вперше, строк повноважень яких спливає, на проведення добору суддів фактично на загальних підставах може призвести до недоукомплекотованості місцевих судів і паралізації судової гілки влади. На необхідності врахування їх досвіду, зокрема, наголошувала Венеціанська комісія у висновку від 26 жовтня 2015 року до законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя).
  11. Темп. Наостанок слід зазначити, що квапливість, з якою намагаються провести реформу (30 травня законопроект внесено до парламенту – 31 травня його включено до порядку денного – 2 червня його ухвалили), може зашкодити якості такої реформи. На це, зокрема, намагалася звернути увагу Президента та парламенту Українська Гельсінська спілка з прав людини у своїй відкритій заяві щодо судової реформи, розміщеної на їх веб-сайті.