Ирина Дырдина: После того, как «закон Савченко» выполнил свою главную задачу, его отменили

«Закон Савченко» в свое время был принят под конкретного человека, но это было завуалировано лозунгами борьбы за лучшие права подозреваемых, находившихся в местах предварительного заключения. После того, как «закон Савченко» выполнил свою задачу, его отменили, – пишет директор фирмы Ирина Дырдина в своей колонке для «Українських новин».

Она отмечает, что действие «закона Савченко» породило несправедливость для осужденных. Например, один человек находится под стражей, не сотрудничает со следствием и делает все возможное и невозможное, чтобы дольше задержаться в местах предварительного заключения. А другой – сотрудничает, во время досудебного следствия имеет другую меру пресечения, не связанную с лишением свободы, но при вынесении приговора получает от суда несколько лет реального срока. В подобном случае на него «закон Савченко» не распространяется.

Ирина Дырдина выразила надежду, что Президент Украины этот закон подпишет, а народные депутаты начнут готовить законопроекты взвешенные и с долгосрочной перспективой их реализации.

«Закон Савченко» звільняє тих, хто вчинив тяжкі злочини

Наприкінці 2015 року набув чинності так званий «закон Савченко». Відповідно до нього, один день перебування в СІЗО зараховується як два дні передування у місцях позбавлення волі. Автором цього законопроекту є не тільки Надія Савченко, а ще цілий ряд Народних депутатів, зокрема, Кожем’якін А.А., Ємець Л.О. та інші.
Головне науково-експертне управління Апарату ВР України надало негативний висновок та рекомендувало відхилити цей законопроект у першому читанні. Проте, Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності не прислухався до рекомендацій експертів, та рекомендував Верховній Раді України за результатами розгляду на пленарному засіданні законопроект прийняти за основу.
Законопроект було прийнято та підписано, він став законом. Відповідно до нього, для осіб, що відбувають покарання або перебувають у СІЗО, будуть перераховані терміни відбуття покарання. Закон розповсюджується на ВСІХ осіб, які вчинили злочини, навіть на осіб, що вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини (наприклад, вбивство, зґвалтування, грабіж, розбій тощо). По суті цей закон «кращий» ніж закони про амністію, оскільки амністію може бути застосовано не до всіх категорій осіб. Наприклад, стаття 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» містить дуже великий перелік категорій осіб, до яких амністія не застосовується.
І що виходить!? Виходить, що особи, які НІКОЛИ не підпадали під дію амністії, вийдуть на волю, або їм буде суттєво скорочено термін ув’язнення. Вважаю, що депутатам варто було би поступити іншим чином, а саме вести зміни до Кримінального процесуального кодексу України в частині встановлення строку судового розгляду кримінального провадження, де обвинувачений перебуває під вартою. Наприклад, такий строк міг бути до 1-1,5-2 років дивлячись від складності справи. Визначити пріоритетність таких справ перед іншими справами, де обвинувачені не перебувають під вартою на час досудового розслідування чи судового розгляду. Це дало б можливість судам оперативніше працювати по справах, де особа перебуває під вартою, призначати справи по цій категорії не один раз на місяць, а один раз на тиждень, організовувати свою роботи більш ретельно.
На жаль, якість подібних законопроектів залишає бажати кращого. Прикро спостерігати, коли Головне науково-експертне управління Апарату ВР України надає свої висновки до законопроектів та вказує на «сирість» та непослідовність, але комітети просто відмахуються від них. У підсумку виходить, що парламентарі приймають закони, які працюють на короткочасову перспективу, та не враховують, яким чином ці закони відгукнуться у майбутньому.

Заступник директора юридичної фірми CTR Group,
к.ю.н., доцент, Максим Дирдін