20 серпня 2013 року до Верховної Ради України надійшов та був зареєстрований проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо скорочення тривалості робочого часу) № 3104.
Ініціаторами даного законопроекту виступили народні депутати Турчинов Олександр Валентинович та Павловський Андрій Михайлович.
Суть проекту зводиться до внесення змін до статей Кодексу Законів про працю, які врегульовують питання робочого часу.
Так, зокрема авторами законопроекту пропонується зменшити нормальну тривалість робочого часу працівників, яку не можна перевищувати з 40 до 38 годин на тиждень. Для працівників від 16 до 18 років планується зменшити нормальну тривалість робочого часу з 36 до 34 годин, а для осіб віком 15 до 16 (учнів, віком від 14 до 15, які працюють під час канікул) з 24 до 22 годин на тиждень.
Відповідні зміни будуть стосуватися ст. 50, 51 та 52 Кодексу законів про працю.
Особливої уваги заслуговую мотивація з даного питання творців законопроекту. Так, у Пояснювальній записці до проекту Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо скорочення тривалості робочого часу) № 3104 від 20.08.2013 зазначається, що науковий підхід до обчислення тривалості робочого дня вимагає враховувати до цієї тривалості час пересування дорогою на роботу і з роботи. Автори законопроекту посилаються, на твердження українських науковців, зокрема Ю. Кундієва, який піддає критиці формалістичний, де-факто потогінний підхід роботодавців, які прагнуть рахувати тривалість робочого дня з моменту, коли трудящий безпосередньо приступив до виконання своїх обов’язків на робочому місці. Автори законопроекту доволі доречно стверджують, що виснажлива дорога в задушливому, переповненому людьми громадському транспорті до місця роботи на початку робочого дня і додому в кінці робочого дня, як правило, в години пік, коли у містах на дорогах скупчуються затори, часто відбирає 2-3 години законного відпочинку. Таким чином зменшується фактична кількість часу, який працівники можуть використати з метою відпочинку та відновлення після важкого робочого дня.
Слід зазначити, що тенденція до зменшення тривалості робочого тижня відповідає і міжнародним тенденціям посилення захисту прав трудящих. Так, автори приводять досвід зарубіжних країн: у Японії 36-годинний робочий тиждень, у Скандинавських країнах – 36-38-годинний.
Як зазначається у Пояснювальній записці до проекту Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо скорочення тривалості робочого часу) № 3104 від 20.08.2013 метою прийняття даного Закону є саме зменшення тривалості робочого часу в тиждень з 40 годин до 38.
Безперечно працівники будуть підтримувати прийняття даного закону. Проте необхідно забувати, що прийняття цього Закону може бути заблоковане представниками бізнесу у Верховній Раді, адже таке зменшення тривалості робочого часу може призвести просто до величезних втрат у роботодавців.
Як контраргумент, противники законопроекту можуть приводити Конвенцію Міжнародної організації праці про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень 1935 року, адже в ній відсутнє положення з приводу обов’язкового встановлення робочого тижня менше ніж 40 годин у зв’язку витратами часу на пересування до робочого місця.
Також в світлі перспективи прийняття нового Трудового кодексу питання робочого часу може постати знову. І навіть, якщо зараз законопроект № 3104 буде схвалений, не факт, що його положення будуть враховані в новому Трудовому кодексі.
Тому не можна покладати на даний законопроект передчасні надії, адже навіть у разі внесення змін до Кодексу законів про працю не факт, що роботодавці будуть дотримуватися оновлених норм.
На даний момент проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо скорочення тривалості робочого часу) № 3104 від 20 серпня 2013 року опрацьовується в Комітеті Верховної Ради з питань соціальної політики та праці і маємо надію, що його подальше прийняття призведе до поліпшення здоров’я трудящих та сприятиме підвищенню ефективності праці.