Она отмечает, что действие «закона Савченко» породило несправедливость для осужденных. Например, один человек находится под стражей, не сотрудничает со следствием и делает все возможное и невозможное, чтобы дольше задержаться в местах предварительного заключения. А другой – сотрудничает, во время досудебного следствия имеет другую меру пресечения, не связанную с лишением свободы, но при вынесении приговора получает от суда несколько лет реального срока. В подобном случае на него «закон Савченко» не распространяется.

Ирина Дырдина выразила надежду, что Президент Украины этот закон подпишет, а народные депутаты начнут готовить законопроекты взвешенные и с долгосрочной перспективой их реализации.

Адвокат юридической фирмы CTR Максим Дырдин проанализировал документ.

Законопроект ставил своей целью сделать использование печатей делом добровольным, а не обязательным для субъектов хозяйствования.

Если Президент Украины его подпишет, то оттиск печати перестанет быть обязательным реквизитом любого документа, который подается субъектом хозяйствования в орган государственной власти или местного самоуправления. Предприятия по-прежнему смогут пользоваться печатями, если захотят, но их отсутствие не повлечет ни каких юридических последствий.

Копия документа, подаваемого органам государственной власти, будет считаться заверенной в установленном порядке, если на ней будет проставлена подпись уполномоченного лица субъекта хозяйствования или личная подпись физического лица – предпринимателя. Государственные органы будут не вправе требовать нотариального заверения документа, кроме случаев, когда это установлено законом.

Для должностных лиц органов государственной власти, которые несмотря ни на что, будут требовать документы с печатью, устанавливается административная ответственность – штраф от пятидесяти до ста необлагаемых минимумов.

Интересно, что Главное юридическое управление Аппарата Верховной Рады Украины в своем замечании от 16.12.2016 года ко второму чтению этого законопроекта отметило: «Такой подход к правовому регулированию отношений не соответствует принципу юридической определенности, который является неотъемлемой составляющей принципа верховенства права, закрепленного статьей 8 Конституции Украины, в соответствии с которым юридические нормы должны быть четкими, ясными и недвусмысленными, поскольку иное не может обеспечить ее единообразное применение, не исключает неограниченности трактовки в правоприменительной практике».

Законопроект №5577 был подан Кабинетом Министров Украины. Правительство заложило в документ те же принципы, что и ранее: необоснованные доходы лица или его имущество могут быть взысканы в пользу государства до окончания уголовного производства. При этом, доказывать обоснованность получения активов придется тому, у кого эти активы изымаются. Старт производству по такому делу может быть дан по определению суда о наложении ареста на активы в рамках уголовного производства.

Существует ряд аспектов – процедурных и правовых, которые не способствуют прохождению законопроекта.

Процедурные аспекты:

– Законопроект № 5577 полностью аналогичен по смыслу законопроекту № 5142, который 8 декабря 2016 не набрал достаточного количества голосов, следовательно, согласно ч. 1 ст. 107 Регламента ВРУ, был отклонен.

– Законопроект, отклоненный Верховной Радой или полностью повторяющий его по сути, не может быть внесен на текущей и следующей за ней внеочередной сессиях Верховной Рады этого созыва, согласно ч. 2 ст. 107 Регламента ВРУ.

– Таким образом, сам факт регистрации законопроекта № 5577 является нарушением ст. 107 Регламента ВРУ.

– Соблюдение установленной Конституцией Украины процедуры рассмотрения, принятия и вступления в силу законов, является одним из условий легитимности законодательного процесса (Решение Конституционного Суда Украины № 20-рп / 2010 от 30 сентября 2010 года).

Материально-правовые аспекты:

Законопроект № 5577 нарушает ряд фундаментальных принципов.

1) Принцип уважения к праву собственности

Статья 41 Конституции Украины гласит: “Никто не может быть противоправно лишен права собственности. Право частной собственности является нерушимым.”

2) Презумпцию невиновности

Статья 62 Конституции Украины “Лицо считается невиновным в совершении преступления и не может быть подвергнуто уголовному наказанию, пока его вина не будет доказана в законном порядке и установлена обвинительным приговором суда. Никто не обязан доказывать свою невиновность в совершении преступления”

Законопроект также нарушает производные от презумпции невиновности принципы:

– Лицо считается невиновным в совершении преступления и не может быть подвергнуто уголовному наказанию, пока его вина не будет доказана в законном порядке и установлена обвинительным приговором суда. (Ч. 2 ст. 2 Уголовного кодекса Украины).

– Никто не обязан доказывать свою невиновность в совершении уголовного преступления. Обвиняемый должен быть оправдан, если сторона обвинения не докажет его виновность вне разумного сомнения. (Ч. 2 ст. 17 Уголовно-процессуального кодекса Украины)

Было признано, что законопроект № 5142, с которого был списан законопроект № 5577, содержит коррупциогенный фактор (заключение профильного антикоррупционного комитета ВРУ от 02.11.2016 года). Более того, Комитет Верховной Рады Украины по предупреждению и противодействию коррупции в своем заключении рекомендовал Верховной Раде Украины отклонить законопроект.

Проект не дает ответа на вопрос, что делать, если “спецконфискация” состоялась, но по результатам уголовного производства будет вынесен оправдательный приговор. Возвращение взысканных активов в таком случае может растянуться на годы.

Таким образом, законопроект №5577 нарушает фундаментальные принципы украинской Конституции, был подан с процедурными нарушениями, а следовательно, должен быть отклонен.

Серед позитивних аспектів юристи відмічають чітке визначення ролі Верховного Суду, підвищення вимог до судів та покращення фінансового забезпечення.

Серед негативних аспектів – підвищення політичного впливу на судову гілку влади, новий набір судів та обов’язкову переатестацію, що можуть призвести до колапсу судової системи.

Позитивні та негативні аспекти закону «Про судоустрій і статус суддів»

Суспільство вже встигло більш-менш ознайомитися зі змістом основних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у новій редакції, але ми вирішили зупинитися на основних його перевагах та недоліках. При цьому варто пам’ятати, що положення законопроекту є імплементаційними по відношенню до законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), а тому є актуальними допоки вирішується питання стосовно конституційного законопроекту.

Позитивні риси закону:

1. Призначення суддів одразу безстроково. Судді будуть призначатися «пожиттєво» (до 65 років) Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя. Звичайно це вплине на незалежність суддів, особливо у контексті «наелектризованого» 5-річного терміну перебування ними на посаді вперше.
2. Створення суду, уповноваженого розглядати виключно спори з питань інтелектуальної власності. Загальновідомою є обставина дефіциту спеціалістів у сфері інтелектуальної власності на посаді судді. Запровадження суду, повність зосередженого на розгляді таких спорів є прогресивним кроком з огляду на інформатизацію суспільства.
3. Підвищення вимог до суддів. Підвищення вимог щодо віку (до 30 років) та досвіду роботи (до 5 років) до кандидатів на посаду судді повинно однозначно підвищити якість правосуддя в нашій країні.
4. Покращення фінансового забезпечення суддів. Підвищення розміру заробітної плати суддів дозволить забезпечити зниження корупціогенного фактору у роботі судді Для приладу, з 1 січня 2020 року пропонується встановити посадовий оклад судді місцевого суду – 30 мінімальних заробітних плат.
5. Відрядження суддів. Закон містить важливу новелу, за якою суддя може бути за його згодою відряджений для здійснення правосуддя до іншого суду за виняткових обставин (наприклад, надмірна завантаженість суду). Такі новели, зокрема зможуть оптимізувати строк розгляд судових справ, який постійно порушується нашими судами.
6. Роль Верховного Суду. Закон нарешті чітко визначає роль Верховного Суду в Україні. До останнього часу він мав досить специфічні повноваження, хоча за своєю правовою природою має перебувати в системі судоустрою на одній із ключових позицій.

Негативні риси закону:

1. Недоторканість суддів. Закон є логічним продовженням запропонованих Президентом змін до Конституції України, зокрема в частині скасування недоторканності суддів. Так, суддів можна буде затримувати без згоди Верховної Ради України за підозрою у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину (в інших випадках за умови надання згоди Вищою ради правосуддя). Для прикладу, суддя може бути затриманий, якщо правоохоронні органи вирішать, що суддя прийняв завідомо неправосудне рішення (оскільки відповідно до Кримінального кодексу таке діяння є тяжким злочином). Таким чином, судді стануть фактично незахищеними від будь-якого впливу.
2. Повноваження. Верховна Рада України фактично позбавляється можливості вирішувати долю суддів. В свою чергу, повноваження Президента України здебільшого не обмежуються. Для прикладу, саме Президент продовжує призначати суддів на посади (проте вже безстроково), вносити до парламенту законопроекти про ліквідацію або створення судів, приймати суддів до присяги, підписувати посвідчення судді тощо.
3. Новий набір суддів. Повністю нове укомплектування Верховного Суду, ліквідація вищих спеціалізованих судів без встановлення гарантій забезпечення прав нині працюючих в цих судах суддів призведе до масового вивільнення висококваліфікованих спеціалістів з багаторічним досвідом роботи.
4. Обов’язкова переатестація. Введення обов’язкової переатестації всіх суддів (у т.ч. за оціночними судженнями, такими як «доброчесність») із можливим подальшим звільненням суддів за не проходження таких випробувань або відмовою від такого проходження, становить загрозу колапсу та зупинку всієї судової системи України. Крім того, Венеціанська комісія раніше наголошувала, що така абсолютна переоцінка усіх суддів ставить під сумнів незалежність судової гілки влади і її потрібно провидити поетапно (Висновок Венеціанської комісії щодо пропозицій стосовно внесення змін до проекту Закону про внесення змін до Конституції щодо посилення незалежності суддів України від 10 грудня 2013 року № 747/2013).
5. Монополія адвокатури. Зміни щодо абсолютної монополії адвокатури на представництво громадян в суді є одними із найбільш дискусійних. Оскільки вбачається, що примушування громадян для обрання захисником їх прав у суді виключно адвоката, порушує права громадян на судовий захист і вільний вибір судового захисника, що прямо передбачено статтями 55 та 59 Конституції України. Варто також зазначити, що без подальших змін до законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, громадян навряд чи виграють від таких змін, оскільки якість надання адвокатських послуг не зміниться. Окрім того, такі зміни є дискримінаційними по відношенню до представників правничої професії.
6. Досвід роботи суддею. Можливість призначення особи, яка може не мати досвіду роботи суддею на посаду судді Верховного Суду, як суду якому Законом планується відведення ключової ролі у системи правосуддя може призвести до зниження якості правосуддя.
7. Додаткові декларації. Встановлення до суддів вимоги подавати декларацію родинних зв’язків, в якій повинна бути відображена інформація, зокрема, про родичів судді несе в собі потенційну загрозу. Часто, судді не підтримують зв’язок з деякими своїми родичами (наприклад, свекрами, тестями або племінниками). В свою чергу, законопроектом, в свою чергу, за подання недостовірних в такій декларації відомостей передбачається звільнення судді з посади. Так, у разі якщо теща судді, наприклад, за останні 5 років три місяці була нотаріусом або займалася адвокатської практикою, а суддя про це не знав і не вказав в декларації – такий суддя підлягає звільненню. Таким чином, судді будуть нести відповідальність за діяння в яких відсутня їх вина чи умисел.
8. Процесуальні кодекси. Внесення запропонованих законом змін без комплексного внесення змін до процесуальних кодексів може призвести до зупинення судової реформи в Україні на тривалий час і поставити під сумнів ефективність такої реформи загалом. Те ж зауваження стосується повноважень вищого антикорупційного суду, стосовно повноважень якого в Законі величезний пробіл.
9. Оскарження. Оскарження рішень Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України виключно за формальними ознаками призводить до порушення права на судовий захист суддів та кандидатів на посаду судді. Для прикладу, відповідно до частини третьої статті 88 Закону, рішення ВККСУ може бути оскаржене у разі: (1) склад ВККСУ не мав повноважень проводити оцінювання; (2) рішення не було підписано будь-ким із складу ВККСУ, хто проводив оцінювання; (3) суддю не повідомили про проведення оцінювання; (4) рішення ВККСУ не містить посилань на закон. Тобто у разі, якщо кандидата або суддю недобросовісно оцінили, або у разі інших порушень – він буде позбавлений можливості такі рішення оскаржити.
10. Звільнення суддів призначених вперше. Направлення суддів призначених вперше, строк повноважень яких спливає, на проведення добору суддів фактично на загальних підставах може призвести до недоукомплекотованості місцевих судів і паралізації судової гілки влади. На необхідності врахування їх досвіду, зокрема, наголошувала Венеціанська комісія у висновку від 26 жовтня 2015 року до законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя).
11. Темп. Наостанок слід зазначити, що квапливість, з якою намагаються провести реформу (30 травня законопроект внесено до парламенту – 31 травня його включено до порядку денного – 2 червня його ухвалили), може зашкодити якості такої реформи. На це, зокрема, намагалася звернути увагу Президента та парламенту Українська Гельсінська спілка з прав людини у своїй відкритій заяві щодо судової реформи, розміщеної на їх веб-сайті.

«Уже можно говорить о провале люстрации. За это время не произошло настоящей очистки власти, не уменьшилась коррупция, не изменилась судебная система, в Украине не воцарилось право, – отмечает Ирина Дырдина. – Спешка, в которой принимался Закон “Об очистке власти” (закон о люстрации) – под самое завершение каденции Верховной Рады VII созыва – породила законодательный акт крайне низкого правового уровня. Не успел он вступить в силу, как о его неконституционности заговорили не только в Украине, но и в самых высоких европейских институциях».

Юрист напоминает, что украинский закон был признан несоответствующим ряду европейских принципов и стандартов – таких, как: верховенство права, недопущения дискриминации, право на защиту и обращение в суд. Закон автоматически, без суда, признал виновными “в становлении режима” миллионы украинских граждан. Такой подход является прямым нарушением не только конституционного принципа презумпции невиновности и доказанности вины, но и большинства европейских стандартов, а также ряда других принципов права.

Заступник директора юридичної фірми CTR Group,
к.ю.н., доцент, Максим Дирдін